Сьогодні, 19 грудня 2025-го, серце моє переповнює гордість і радість, адже ми всі разом стали свідками справжнього літературного свята – 60-річчя Житомирської обласної організації НСПУ!Дякую міській Раді Житомира, усім колегам і друзям за теплі слова, за підтримку моєї скромної творчості, за те, що вмієте бачити в ній живе слово, яке прагне зігріти й надихнути.А ще… ось цей момент, про який згадала Ірино Єфімова, - т він просто розриває душу світлом! Уявляєте: на передовій, серед гуркоту й холоду, боєць розпаковує посилку з книжками, відкриває першу-ліпшу – і раптом із уст вирвалося: «Так це ж мій вчитель!» Це ж яке диво: слово, написане колись у тихій класній кімнаті чи в домашньому кабінеті, долітає аж до окопів, стає оберегом, нагадує про рідну школу, про дитячі мрії, про те, за що ми боремося! Як же це надихає! Як же це вселяє віру, що перемога обов’язково настане, бо за нами – не лише зброя, а й живе, гаряче, невмируще СЛОВО! Тож нехай наша спілка й надалі процвітає, нехай кожен новий рік приносить нам нові сюжети, нові зустрічі, нові приводи для гордості! Будемо писати, читати, підтримувати одне одного й берегти цю священну нитку, що єднає фронт і тил, учителя й учня, автора й читача. Зі святом вас, любі мої! З найтеплішими обіймами й до нових зустрічей на літературних стежках! Ваш Ладо Орій